|
08.04.2009 |
|
Ішли собі десь розум та щастя та й засперечались, Розум каже, що він сильніший, а щастя — що воно. Сперечались вони, сперечались та й розійшлись. Щастя пішло у ліс, а розум пішов та одному хлопчикові і вліз у голову. От віддає батько того хлопчика у шевці.
|
|
|
08.04.2009 |
|
Колись на Верховині жили троє братів: Петро, Микола й Іван. Були вони такі бідні, що крім живої душі нічого не мали. Заробити не було де, а їсти треба. Думали вони, думали, що робити і вирішили найнятись пастухами.
Прийшла весна, весела, рум’яна, запашна.
|
|
|
31.03.2009 |
|
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
|
|
|
31.03.2009 |
|
Десь за горами, за лісами, не знати в якій державі жив раз один цар. Старий уже був. Держава велика, а наслідника нема. Тільки одна донька.
|
|
|
31.03.2009 |
|
Жила-была лисичка и выстроила себе хатку. Наступили холода. Лисичка замерзла и побежала на село огня раздобыть, чтобы протопить.
|
|
|
31.03.2009 |
|
Жили-были Лисичка и Журавль. Однажды они в лесу повстречались. Да так подружились!
|
|
|
21.03.2009 |
|
Колись був у Києві якийсь князь, лицар, і був коло Києва змій, і щороку посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину.
|
|
|
«« початок « попередня 1 2 3 наступна » кінець »»
|
