Казки народів світуПропонуємо Вашій увазі казки українською мовою для дітей.В цьому розділі читайте казки народів світу. Також читайте українські казки для дітей. Жила колись у селі дівчинка, яку звали Лі Жуй. Батько в неї помер, коли вона була зовсім маленька. От і залишилася вона вдвох з матір'ю. Жили дуже бідно, але дівчинка із самого малечку привчилася до роботи. Спочатку допомагала вдома матері, а коли трохи підросла, почала щодня ходити в гори: збирала хмиз, носила його на базар, а на вторговані гроші купляла рис та деякі інші харчі. Так вони й жили. Якось вона взяла сокиру та коромисло і пішла в ліс. Несподівано почався дощ. Лі Жуй сховалася під крислатим деревом. Але дощ лив мов із відра, і великі краплини, стікаючи по листі, невдовзі стали падати дівчинці на голову, промочили її благенький одяг. Читати повністю Додати коментар
Колись давно-давно жив бідний хлопець Ма Лян. Ще змалку мріяв він про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було за що купити пензлик. Якось ішов Ма Лян повз школу і побачив, що вчитель малює картину. Не витримав хлопець, зайшов у школу, щоб попросити у вчителя пензлик на деякий час. Вчитель здивовано вирячив на нього очі та як закричить:
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку: — Навчи нас, як вити гніздо.
Жили колись на світі фермер з дружиною, і була у них одна-єдина дочка. До неї залицявся один джентльмен. Кожен вечір він приходив до них в гості і залишався вечеряти, а дочку посилали в льох за пивом. Ось одного разу спустилася вона в льох і почала цідити пиво в глек, а сама візьми та і поглянь на стелю. Бачить – в балці сокира стирчить. Вона там, напевно, давним-давно стирчала та вона раніше цього не бачила. Почала дівчина думати та гадати:
Колись давно, і навіть давним-давно, жив в дрімучому лісі бідний дроворуб. Кожен божий день він ходив в ліс валити дерева. Ось одного разу зібрався він в ліс, і дружина набила йому торбинку їжею, а через плече повісила повний бутель, щоб він перекусив і випив в лісі.
Була собі коза з козенятами. Ходила коза до лісу їсти шовкову травицю, пити холодну водицю. Тільки піде вона – козенята замкнуть хатинку і самі нікуди не виходять. Повернеться коза, постукає в двері й заспіває:
|