Друк

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 
Агресія - це природна захисна реакція людини на загрозу її інтересам. Але якщо вона завдає шкоди іншим людям, тоді агресія втрачає свій позитив і стає руйнівною. Коли діти починають бійку навіть тоді, коли можуть боронитися словом, то, на думку психологів, за цим криється прихований страх і невпевненість. Такі діти не хочуть завдати шкоди, а свідомо чи несвідомо приховують свій страх і невпевненість за агресією, прагнучи визнання, тому й поводяться брутально. Натомість цим шкодять самі собі, тому що інші діти їх уникають, не хочуть з ними бавитися, товаришувати, що викликає ще більшу агресію у малих забіяк. Виходить замкнуте коло.

Завдання батьків:



image 640xsАгресія - це природна захисна реакція людини на загрозу її інтересам. Але якщо вона завдає шкоди іншим людям, тоді агресія втрачає свій позитив і стає руйнівною. Коли діти починають бійку навіть тоді, коли можуть боронитися словом, то, на думку психологів, за цим криється прихований страх і невпевненість. Такі діти не хочуть завдати шкоди, а свідомо чи несвідомо приховують свій страх і невпевненість за агресією, прагнучи визнання, тому й поводяться брутально. Натомість цим шкодять самі собі, тому що інші діти їх уникають, не хочуть з ними бавитися, товаришувати, що викликає ще більшу агресію у малих забіяк. Виходить замкнуте коло.

Завдання батьків:

- запобігати спалахам агресії у дитини;

1) Адекватну поведінку дитини найкраще забезпечить вміння батьків володіти собою. На жаль, дуже мало батьків вміють керувати своїми емоціями.
Стежте за собою, не „зривайтесь” на дітях в хвилини роздратування і втоми. Ліпше скажіть дітям чесно: „Я зараз розлючена, бо... За кілька хвилин я заспокоюсь, а зараз, будь ласка, не чіпай мене”.
Не дозволяйте виводити себе з рівноваги. Деякі діти роблять це несвідомо, домагаючись вашої уваги. Не піддавайтесь на провокації!
До передбачуваних неприємних подій (як-от візит до стоматолога, перший день в садочку тощо) готуйте дитину заздалегідь – обговоріть майбутню ситуацію, домовтесь про певні речі. ЗАВЖДИ виконуйте свої обіцянки, не обіцяйте того, чого не зможете виконати.
2) Дитині потрібна ваша любов. Вона має бути впевнена, що ви завжди на її боці. Лагідний погляд, добре слово допомагає здолати агресивність. Розмовляйте зі своєю дитиною. Розповідайте про своє дитинство, про смішні і сумні випадки, свої вчинки, перемоги і поразки. Якщо маєте кількох дітей, намагайтесь поспілкуватися з кожним наодинці – хоча б по 10 хвилин „безумовної уваги” кожному.
Часто буває так, що ось зараз дитина поводиться виважено, а наступної хвилини вилає чи вдарить без вагомої причини. Зробіть зауваження, але в жодному разі не читайте нотацій, просто скажіть: „Потім поговоримо”, але без погрози, спокійно. Дитина очікуватиме розмови, хвилюватиметься і замислиться над своїм вчинком. За цей час у вас мине перший вибух гніву і ви зможете розмовляти без роздратування, дорікань і образливих слів. І ще одне: серйозну розмову треба проводити на самоті, не у присутності інших дітей або членів сім’ї. ПАМ’ЯТАЙТЕ: ваша нетактовна неделікатна поведінка відіб’є у дитини будь-яке бажання стати кращою. Образливі слова, глузування, ляпаси, постійні заборони тільки ще більше озлоблюють дітей.

– навчити дітей виходити з конфліктних ситуацій гідними способами.

Для цього можна заздалегідь обговорити з дитиною найчастіші конфліктні ситуації. Наприклад, як вчинити, коли дитина хоче бавитися іграшкою, якою вже хтось бавиться. Іноді діти поводяться грубо тому, що просто не знають інших методів. Таку ситуацію можна програти в ролях, причому роль прохача маєте виконати ви, щоб продемонструвати дитині модель неагресивної поведінки.
Використайте казкотерапію: згадайте з казку про двох ведмежат, „Лисичка і журавель” або казки Коцюбинського „Дві кізочки”, „Про двох цапків”. Попросіть малюка дати свій варіант виходу з конфлікту. Доволі часто діти пропонують агресивні способи виходу із ситуації: штовхнути, вдарити, відібрати тощо. НЕ ТРЕБА критикувати дитину, обговоріть з нею варіанти розвитку подій при застосуванні її способу, і дитина сама переконається в його неефективності.

- навчити дитину керувати своїми емоціями;

З дитиною ТРЕБА говорити про те, якою злою і негарною стає людина у гніві. Тому важливо навчитися керувати своїми почуттями. Для цього можна домовитися про правила гри „СТОП”. Зробити 2 картонні картки з намальованим дорожнім знаком „Стоп”, один покласти в кишеню дитині, а другий – собі. Щойно гнів почне заволодівати дитиною, вона має вийняти свою картку і подумки або пошепки сказати собі „стоп” і постаратися заспокоїтися. Якщо дитина забула про картку, мовчки дайте їй свою. Будьте готові до того, що коли ви роздратуєтеся, дитина дасть вам свою картку. Не порушуйте правил! Мусите враз заспокоїтися, як того вимагаєте від дитини!

- усувати спалахи агресії;

1) Якщо дитина виявляє свій гнів у межах норми і має на нього підстави, треба дати їй можливість вихлюпнути свої негативні емоції, вислухати і переключити увагу на щось інше: - продемонструйте розуміння її стану і почуттів („Звісно, тебе так образили...”);
- позитивно („виправдально”) позначте її поведінку („Ти плачеш, бо тобі боляче... ти втомилася...”);
- переключіть увагу: запропонуйте гру чи дайте завдання („Допоможи мені, будь ласка...”, „Ходімо зі мною...). Щоб зняти агресію і роздратування, психологи радять побавитися з дитиною в ігри, які сприяють розслабленню м’язів. Наприклад, можна запропонувати гру в театр. Ви називаєте предмет чи тварину („злий вовк”, „киплячий чайник” тощо), а дитина має це зобразити. Потім міняєтесь місцями – дитина називає, а ви зображаєте. Гратися можна вдома чи під час прогулянки, головне, щоб ви і ваша дитина отримали задоволення від гри.
2) Діти часто використовують агресію, просто щоб звернути на себе увагу. У таких випадках просто спокійно ігноруйте їх поведінку, як би сильно вона вас не дратувала.
3) При проявах „зашкальної” агресії потрібне негайне втручання дорослих. Існують певні правила, що дозволяють усунути конфлікт, та ще й отримати виховний ефект. Що ТРЕБА зробити?
- Негайно встановіть „зворотній зв’язок” з дитиною за допомогою: 1) констатації факту („Ти надто голосно кричиш...” „Ти вдарив цього хлопчика...”); 2) стверджувальних запитань („Ти злостишся?”, „Ти хочеш мене образити?”; 3) демонстрації свого ставлення („Мені не подобається, коли ти кричиш”, „Я гніваюся, коли ти так робиш”; 4) нагадування про попередні домовленості („Ми ж домовлялися!”).
- Коли дитина заспокоїться, обговоріть те, що сталося, але тільки наодинці. Ви маєте оцінювати вчинки (поведінку), а не особистість. Опишіть, що вона витворяла, які слова говорила, як виглядала – але БЕЗ критичних зауважень, які лише викликають протест, ображають, а отже не дають змоги дитині об’єктивно оцінити свою поведінку. Ви просто констатуєте факти, що відбулися „тут і зараз”, не згадуючи минулих гріхів, підкреслюючи, що дитина такою поведінкою найбільше шкодить собі, насправді такій хорошій. Слід обговорити можливі розумні варіанти її поведінки, які могли б запобігти конфлікту. Дитина має твердо знати, що батьки її люблять завжди, але їм не подобається її погана поведінка.
На жаль, типова реакція більшості дорослих лише підсилює агресію дітей.

НЕ ТРЕБА:

- підвищувати голос, погрожувати, кричати;
- розмовляти „крізь зуби”;
- демонструвати свою владу ("Буде так, я скажу");
- висміювати, глузувати, передражнювати;
- давати негативні оцінки особистості дитини, а не її поведінки, порівнювати її з іншими дітьми не на її користь;
- застосовувати фізичну силу;
- втягувати у конфлікт сторонніх людей.
БУДЬМО МУДРИМИ! Виважене і спокійне поводження дорослого гасить агресивні прояви дитини, зберігає добрі стосунки і довіру та ще й вчить дитину, як треба реагувати на агресивну поведінку інших – тобто дає МОДЕЛЬ НЕАГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ.
Ніна Поліщук, психолог
За матеріалами сайту: http://angelyatko.com.ua/
Категорія: Агресія