Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 
giperaknivnistГіперактивна дитина схожа на тендітну квітку з гострими болючими шипами. Її хочеться приголубити, як кожну дитину, але шипи непослуху, нерозуміння і постійної шкоди відштовхують від неї всіх оточуючих: вчителів, ровесників і навіть батьків. Життєві історії гіперактивних малят ніколи не схожі на добру казку, скоріше нагадують сумну історію, а іноді драму. Але щасливий фінал можливий навіть у страшних казок. Та чи виросте наше кохане гидке каченя в прекрасного лебедя, залежить тільки від нас.

Причинами виникнення гіперактивності вчені називають не зовсім благополучну вагітність або проблеми пологів. У першому випадку в силу якихось певних причин нервова регуляція дитини складається по неправильному сценаріюще до її народження. В другому - під час пологів новонароджений отримує мікротравми головного мозку, що й спричиняють подальший розлад нервових процесів.

Науковий термін, яким вчені «обзивають» гіперактивність с синдромом розладу уваги звучить як ММД або мінімальні мозкові дисфункції. Дисфункція полягає в неправильному балансі процесів збудження і гальмування.

У нормі вони повинні урівноважувати одне одного. Але, при дисфункції, якийсь з них буде обов’язково переважати. Цим і пояснюється головна проблема гіперактивних малят, - їм дуже складно заспокоїтися. А все тому, що процеси збудження в корі головного мозку у них значно переважають над процесами гальмування.
У цьому світлі головне питання про гіперактивних «Чим спричинена поведінка дитини: неправильним вихованням, поганим характером чи розладами здоров’я?» втрачає свою значимість і актуальність. Зрозуміло, що ні батьки, ні сама дитина в цій проблемі не винні. Але саме батьки можуть виправити становище і дати своєму гіперактивному малюкові шанс на нормальне дитинство і щасливе доросле життя.
Компенсувати гіперактивність можливо. Як саме, - про це поговоримо далі, а зараз давайте розглянемо, які перспективи чекають на таку дитину, якщо пустити все на самотік і виховувати її звичайними методами.

Наслідки неправильного виховання при гіперактивності

1. Головною помилкою є використання звичайної системи покарань

Гіперактивних карають дуже часто, надто часто, щоб це могла витримати навіть дитина з здоровою нервовою системою. Наслідком цього є невротизація, поява реактивної (захисної) агресії і критичне зниження самооцінки.

2. Другою помилкою при вихованні таких дітей є ігнорування або навіть відмова від правильного режиму для дошкільнят. Їх надто важко вкладати спати, тому деякі батьки зрештою махають на це рукою. А сон дуже важливий для таких малят. У них і так ослаблена нервова система, а без нормального і своєчасного відпочинку їх стан і поведінка доростуть до розмірів справжньої катастрофи. І це не перебільшення.
Як результат, на момент підліткового віку ми маємо надмірно агресивну поведінку (особливо, якщо мова йде про хлопчиків), невротичні розлади психіки (неврастенії, фобії, страхи) і наднизьку самооцінку, що може спричинити будь-який негатив в поведінці, в тому числі і суїцидальні настрої й схильність до вбивства.

Мабуть тому, всеукраїнський дитячий лікар Комаровський стверджує, що 70%-80% засуджених – це в минулому гіперактивні діти.

Але такої катастрофи можна уникнути. Це буде нелегко. Та чим раніше почати, чим більше зусиль батьки прикладуть на початковому етапі, тим скоріше і успішніше ця проблема буде подолана.

1. Режим

Для гіперактивних малят повинен бути суворим але в м’яких рукавицях. Сон – обов’язковий. Активність знижуємо поступово: дитина трохи погралася в активні ігри, потім переходимо на пасивні: пірамідки, книжки, кубики, потім – сон. Довгі сльози перед сном – можливі, тут вже нічого не зробиш.

В дитячому садку при виражених проблемах засинання доведеться зменшити термін перебування у закладі і забирати маля перед сном. Це – по перше дасть можливість дитині все ж відпочити вдома, де немає такої кількості зовнішніх подразників, які підтримують збудження, а по друге знизить конфліктність у відносинах дитини з вихователями. На жаль, останнім через одного гіперактивного малюка доводиться набагато довше вкладати всю групу. Наслідки – зрозумілі.


2. Регуляція рухової активності

Як можна раніше записати дитину у будь-яку спортивну секцію, а краще до танцювальної студії. Справа в тому, що регламентовані рухи мають чарівну здатність урівноважувати і регулювати нервову діяльність. Корисними будуть і заняття в басейні.

3. Карати гіперактивне маля потрібно обачно. Їм недостатньо буде один раз дати вказівку. Їхня нервова система просто не здатна відреагувати відразу. Потрібно повторити кілька разів.

4. Уроки самостійно їм виконувати складно, тому сидіти поряд доведеться всю молодшу школу, а то й далі.

5. Перевантаження не допустимі. Різноманітні додаткові заняття, наприклад посилене вивчення іноземної чи математики потрібно відкласти на більш пізній час, коли стан дитини буде нормалізовано.

Головною надією батьків гіперактивної дитини є те, що до 7 – 13 років (як кому пощастить) процеси нервової регуляції приходять в норму самі по собі і все стає на свої місця. Але це можливо тільки при правильному підході і бережному відношенні до психологічного стану гіперактивного малюка. Тому, що часто буває так, що організм ніби вже переріс і переборов ваду, але залишилася невротизація, наросли зовнішні конфлікти і внутрішньо дитина не сприймає себе і має величезний комплекс низьковартості.

Додати коментар


Захисний код
Оновити