Сонячна система

Наша планате Земля має сім сусудів. Разом вони усі утворюють сім`ю з восьми планет, що обертаються навколо Сонця.

Ми називаємо Сонце та всі космічні тіла, що обертаються навколо нього, Сонячною системою. Крім Сонця та планет, Сонячна система включає супутники, міні-планети – астероїди та комети.

До складу Сонячної системи входять чотири менші внутрішні планети: Меркурій, Венера, Земля і Марс, які також називаються планетами земної групи. Та чотири зовнішні планети: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун, які також звуться газовими гігантами, у значній мірі складаються з водню і гелію і набагато масивніші, ніж планети земної групи.

Нещодавно вчені казали, про наявніть ще однієї планети у Сонячній системі – Плутон. Однак, 2006 року 26 Генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу 2006 р. виключила зі складу планет, через те, що були винайдені інші більш масивні об`єкти в Сонячній системі.

Всі планети і більшість об’єктів обертаються навколо Сонця в одному напрямку з обертанням Сонця (проти годинникової стрілки, якщо дивитися з боку північного полюса Сонця). Є винятки, такі як комета Галлея. Самою великою кутовою швидкістю володіє Меркурій – він встигає зробити повний оборот навколо Сонця всього за 88 земних діб. А для самої віддаленої планети – Нептуна – період обертання становить 165 земних років.

Меркурій

Меркурій — найближча до Сонця велика планета Сонячної системи. Обертається навколо Сонця за 87,969 земних діб. Меркурій належить до внутрішніх планет, оскільки його орбіта лежить ближче до Сонця, ніж пояс астероїдів. Після позбавлення Плутона статусу планети, Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи.
Планету названо на честь римського бога Меркурія.

Меркурій залишається найменш вивченою планетою земної групи. Лише два апарати було спрямовано на її дослідження. Першим був «Марінер-10», що у 1974—1975 роках тричі пролетів повз Меркурій: максимальне зближення становило 320 км. У результаті було отримано кілька тисяч знімків, що охоплюють приблизно 45% поверхні планети.
Сьогодні НАСА здійснює другу місію до Меркурію під назвою MESSENGER. Апарат було запущено 3 серпня 2004 року, а в січні 2008 року апарат вперше здійснив політ повз свою ціль — Меркурій.

Поверхню Меркурія вкрито подрібненою речовиною базальтового типу, вона досить темна. Судячи зі спостережень із Землі і фотографій з космічних апаратів, вона в цілому схожа на поверхню Місяця, хоча контраст між темними і світлими ділянками менш помітний. Поряд із кратерами (як правило, менш глибокими, ніж на Місяці) є пагорби та долини.
Згідно з останніми даними наукової місії MESSENGER, на поверхні планети біля Південного Полюсу можливе існування регіонів, вкритих водяним льодом, незважаючи на близькість до Сонця. Це пояснюється постійним перебуванням цих ділянок у тіні.

Венера

Венера близька за розміром до Землі (0,815 земної маси) і, як і Земля, має атмосферу. Є також свідчення її внутрішньої геологічної активності. Однак кількість води на Венері набагато менше земної, а її атмосфера в дев’яносто разів щільніше. У Венери немає супутників. Це найгарячіша планета, температура її поверхні перевищує 400 °C.

Хоча Меркурій розташований до Сонця ближче, проте на Венері жаркіше. Це пояснюється тим, що Венера покрита газовими хмарами, які ніби ковдра, затримують тепло Сонця.
Космічні зонди спустилися на Венеру і послали на Землю зображення та інформацію. Невдовзі вони вийшли з ладу внаслідок жахливої спеки на планеті.

Марс

Марс менше Землі і Венери (0,107 маси Землі). Він володіє атмосферою, що складається головним чином з вуглекислого газу. На його поверхні є вулкани, найбільший з яких, Олімп, перевищує розмірами всі земні вулкани, досягаючи висоти 21,2 км

Марс часто називають червоною планетою. Червоний колір поверхні Марса викликаний великою кількістю оксиду заліза в його грунті. Скелі на Марсі багаті на залізо, що іржавіючи, набирає червоного кольору. Доречніше було б назвати Марс іржавою планетою 🙂

Колись люди вважали, що на Марсі, як і на Землі, можуть існувати живі істоти. Проте послані туди космічні зонди не виявили там жодних ознак життя. Для живих істот потрібна вода. Якщо вона є на Марсі, то перебуває там у вигляді льоду.

У планети є два супутники – Фобос і Деймос. Передбачається, що вони є захопленими астероїдами.

Астероїди – найпоширеніші малі тіла Сонячної системи.

Юпітер

Юпітер володіє масою 318 мас Землі. Він має такий велетенський розмір, що міг би помістити у ссебе всередині всі інші планети Сонячної системи. Чудові візерунки на його лику – це вируючі газові хмари, що змушені рухатись під впливом сильних ветряних бур.

Юпітер складається головним чином з водню і гелію. У Юпітера є 65 супутників. Чотири найбільших – Ганімед, Каллісто, Іо і Європа – схожі з планетами земної групи такими явищами, як вулканічна активність і внутрішній нагрів.

Юпітер було названо так стародавніми римлянами на честь головного їхнього бога. Юпітер – одна з чотирьох планет, що має кільця.

Сатурн

Сатурн, відомий своєю обширною системою кілець, має кілька схожі з Юпітером структуру атмосфери і магнітосфери. Хоча розмір Сатурна становить 60 % юпітеріанського, маса (95 мас Землі) – менше третини юпітеріанської, таким чином, Сатурн – найменш щільна планета Сонячної системи (його середня щільність порівнянна з щільністю води).

У Сатурна є 62 підтверджених супутника; два з них – Титан і Енцелад – виявляють ознаки геологічної активності. Активність ця, однак, не схожа на земну, оскільки в значній мірі обумовлена активністю льоду. Титан, перевершує розмірами Меркурій, – єдиний супутник у Сонячній системі з істотною атмосферою. Блискучі кільця Сатурна надають цій планеті найчарівнішого вигляду у всій Сонячній системі.

На знімках, зроблених космічними зондами, видно, що ці кільця складаються з льоду, скель та пилу.

Уран

Уран з масою 14 мас Землі є найлегшою з зовнішніх планет. Унікальним серед інших планет його робить те, що він обертається “лежачи на боці”. Якщо інші планети можна порівняти з обертовими дзиґами, то Уран більше схожий на котиться куля. Він має набагато більш холодне ядро, ніж інші газові гіганти, і випромінює дуже небагато тепла в космос. У Урану відкриті 27 супутників; найбільші – Титанія, Оберон, Умбриэль, Аріель і Міранда.

Нептун

Нептун, хоча і трохи менше Урану, більш масивний (17 мас Землі) і тому більш щільний. Він випромінює більше внутрішнього тепла, але не так багато, як Юпітер або Сатурн. У Нептуна є 13 відомих супутників. Найбільший – Тритон, є геологічно активним, з гейзерами рідкого азоту. Тритон – єдиний великий супутник, що рухається в зворотному напрямку. Також Нептун супроводжується астероїдами, званими троянці Нептуна.

Плутон ще донедавна вчені теж вважали планетою. Лише в 2006 році його було виключено зі складу планет Сонячної системи через його малий розмір. На Плутоні – дуже холодно, адже він розташований дуже далеко від Сонця – в 40 разів далі, ніж Земля.

Морозиво на Плутоні здавалося б гарячим, як суп, бо температура на Плутоні -240 градусів за Цельсієм.

Комети

Комети – малі тіла Сонячної системи, зазвичай розміром всього в декілька кілометрів, що складаються головним чином з летких речовин (криги). Комети подібні до величезних брудних сніжок. Більшість їх розташовано на краю сонячної системи, проте деякі проходять близько до Сонця.
Ці комети “відрощують” собі газо-пилові хвости завздовжки в мільйони кілометрів, і жар сонця починає плавити їх.

Цікаво. У чому полягає відмінність між зорями та планетами? Планети не такі великі, як зорі, і нездатні випромінювати світло самостійно. Вони утворилися із залишків того ж пилу та газу, що й наша зоря – Сонце.