Перше тренування з кікбоксингу: як підготувати дитину
Дитина подивилася фільм про бійців — і тепер щовечора просить «на бокс». Або ініціатива Ваша: хочеться, щоб син чи донька стали впевненішими, менше сиділи в телефоні й навчилися за себе постояти. У будь-якому разі перше заняття хвилює всіх. І дитину, і батьків (батьків, чесно кажучи, часто навіть більше).
Перш ніж віддати дитину на кікбоксинг у Києві, з’ясуйте кілька простих речей. Що взяти із собою, як виглядає тренування для новачків, що казати дитині до і після нього. Від цих дрібниць залежить, чи захоче вона прийти вдруге.
З якого віку починати і як зрозуміти, що дитина готова?
Більшість клубів набирає дітей з 5–6 років. У такому віці ніхто не вчить бити суперника по-справжньому: тренування складається з ігор, вправ на координацію, розтяжки й базових рухів. Спаринги з контактом з’являються значно пізніше — десь з 9–10 років, і то після кількох місяців підготовки.
Вік — лише орієнтир. Набагато важливіше, чи впорається дитина із заняттям у групі. Ось кілька ознак готовності:
- витримує 40–60 хвилин руху без постійних перерв;
- розуміє й виконує прості інструкції дорослого;
- спокійно залишається в залі без мами чи тата (або хоча б погоджується спробувати);
- не лякається гучних звуків і легкого фізичного контакту в грі.
Якщо чогось із цього поки немає — нічого страшного. Пів року в п’ятирічному віці дають величезну різницю. Сьогодні хлопчик ховається за маму, а через кілька місяців сам біжить до інших дітей на татамі.
Окремо — про здоров’я. Перед стартом сходіть до педіатра по довідку про допуск до спортивних занять. Більшість секцій її вимагає, а лікар заодно перевірить серце, поставу й зір. Астма, проблеми із суглобами, травми голови в минулому — про все це скажіть тренеру до першого тренування, а не після.
Що покласти у спортивну сумку?
Хороша новина: на перше заняття майже нічого купувати не треба. Багато клубів дають новачкам рукавички, а тренер сам підкаже, яку екіпіровку брати далі. Тож не поспішайте до спортивного магазину з бюджетом на 3 000 грн. — спершу подивіться, чи взагалі дитині сподобається.
Одяг і взуття
Для першого разу цілком підійдуть звичайні футболка й шорти або легкі спортивні штани. Тканина має пропускати повітря — бавовна чи спортивна синтетика. Джинси, сорочки з ґудзиками, речі з блискавками лишіть удома: вони сковують рухи, а об металеву застібку легко подряпатися.
Взуття часто взагалі не знадобиться. У багатьох залах займаються босоніж на татамі — уточніть це заздалегідь, щоб не тягнути кросівки даремно.
І ще дрібниця, про яку забувають майже всі. Зніміть ланцюжки, браслети, сережки, годинник. Довге волосся зберіть у тугий хвіст або косу.
Екіпіровка: що купувати одразу, а що — згодом
Після 2–3 тренувань стане зрозуміло, чи «зайшов» дитині кікбоксинг. Тоді й купуйте власний набір. Орієнтовні ціни на базову екіпіровку:
- Бинти — 200–400 грн. Захищають кисті й зап’ястки, їх намотують під рукавички.
- Рукавички — 800–2 500 грн. Дітям зазвичай беруть 6–8 унцій, точніше підкаже тренер.
- Капа — 100–400 грн. Знадобиться з початком вправ у парах.
- Захист гомілок і стоп — 600–1 500 грн.
- Шолом — 1 000–2 500 грн. Його купують ближче до спарингів, не раніше.
Вода, перекус і дрібниці
Пляшка води на 0,5 л — обов’язково. Краще з носиком: у роздягальні звичайну пляшку неодмінно розіллють. Ще знадобляться невеликий рушник і змінна футболка, якщо після тренування Ви одразу кудись їдете.
Нагодуйте дитину за 1,5–2 години до заняття. Банан, йогурт, каша, бутерброд із сиром — щось легке. Бургер за пів години до розминки закінчиться погано, перевірено багатьма батьками.
Як проходить перше заняття?
Тут більшість батьків уявляє собі щось суворе: ринг, крики тренера, удари. Насправді дитяче тренування для новачків значно ближче до уроку фізкультури, ніж до бою.
Для прикладу, розберемо схему заняття з кікбоксингу в секції у клубі «Атлет» на 60 хвилин:
- розминка (10–15 хвилин) — біг, стрибки, вправи на суглоби, часто в ігровій формі;
- загальна фізпідготовка — присідання, віджимання, вправи на пресі, «повзунки» по татамі;
- техніка — стійка, пересування, перші прямі удари руками в повітря або по лапах тренера;
- ігри на реакцію та спритність — естафети, «квач», ухиляння від м’ячика;
- заминка й розтяжка.
Удари ногами на першому занятті зазвичай показують лише в базовому варіанті, без сили. Тренер стежить за технікою, а не за потужністю. Один знайомий тренер якось сказав мені: «Моє завдання на першому уроці — щоб дитина пішла втомлена й усміхнена. Все інше прийде потім». Здається, точніше не сформулюєш.
Чи можна батькам лишатися в залі? Залежить від клубу. Десь дозволяють подивитися перше заняття, десь просять почекати в холі — діти в присутності мами частіше відволікаються, вередують або «працюють на публіку». Не ображайтеся, якщо попросять вийти. Це звичайна практика.
Підказка: якщо дозволили лишитися — сядьте подалі, мовчки. Ніяких вигуків «тримай руки вище!» з лавки. Порад від тренера дитині цілком досить, а дві людини, які командують одночасно, тільки збивають її з пантелику.
Ще одна типова ситуація. Припустимо, Максим, 7 років, на розминці бігає краще за всіх, а на техніці раптом губиться: руки не слухаються, удари виходять смішні, хтось поруч хихикає. Він сідає на лаву й відмовляється продовжувати. Тренер із досвідом не тисне — дасть хвилину відпочити, а потім запропонує просте завдання, де Максим точно впорається. Якщо ж дорослий у залі кричить або соромить дитину перед групою — це вагомий привід шукати інший клуб.
Як підтримати дитину до і після тренування?
Розмова напередодні важить більше, ніж здається. Поясніть просто й чесно: там будуть інші діти, тренер покаже вправи, щось вийде одразу, щось — ні, і це нормально. Не обіцяйте «станеш чемпіоном». Не лякайте «там тебе навчать битися, будь обережний». Обидва варіанти створюють зайвий тиск.
Кілька практичних моментів:
- приїжджайте за 10–15 хвилин до початку — встигнете переодягнутися без поспіху й познайомитися з тренером;
- дайте дитині самій скласти сумку (під Вашим наглядом) — так з’являється відчуття, що це її справа, а не батьківська забаганка;
- перед тренуванням не плануйте нічого виснажливого — басейн зранку й кікбоксинг увечері для першокласника вже забагато.
Після заняття стримайте бажання влаштувати допит. Замість «Ну як, не побили?» спитайте «Що було найцікавішим?» або «Яку гру ви грали?». Перше питання налаштовує на страх, друге — на враження.
Наступного дня можуть боліти м’язи, особливо ноги й плечі. Звичайна реакція на нове навантаження, проходить за 1–3 дні. Тепла ванна, прогулянка, нормальний сон — і все.
А якщо дитина плаче й каже, що більше не піде? Не вирішуйте одразу. Домовтеся сходити ще 3–4 рази, а потім обговорити разом. Перше заняття майже завжди найважче: незнайомий зал, нові люди, рухи, яких ніколи не робив. На четвертому тренуванні картина часто зовсім інша — дитина вже знає тренера, має «свого» напарника в парі й чекає улюбленої гри наприкінці. Ну а якщо й після місяця бажання так і не з’явилося — можливо, кікбоксинг просто не її спорт, і варто спробувати плавання чи гімнастику.