Дощик сонечку всміхавсь, Лоскотав промінчик. А коли на землю впав, Враз став зовсім іншим. Посмішка вниз головою – Кольоровою дугою!
Несе веселка воду — Від річки до городу, Від озера — до саду На молоду розсаду. Несе лугам і нивам, І житнім переливам. До саду-огороду Несе веселка воду, Вологу — ...
А сонце на морозі Проміння роздає, І снігом кольоровим Повсюди виграє. А дітвора сміється, І чути — ох та ах: — Та це ж веселка грає Узимку на снігах. Не ...
Тихо, тихо сніг іде, Білий сніг, лапатий: Ми у двір скоріш підем, Візьмемо лопати. Ми прокинем зранку Стежку біля ганку.
В білу хмарку, ніби в кошик, цілий день збирався дощик. Потім вітерець у ліс дощик в кошику поніс. Та коли летів над полем — зачепився за тополю, перекинув хмарку — ...
Вербіє озеро, і березіє гай, А зелень світла, радісна і чиста. На західний далекий небокрай Разок хмарин хтось кинув, як намисто. Весніє небо, і травніє луг, Кульбабіють горбочки і узгір’я, ...
Стояла я і слухала весну, Весна мені багато говорила, Співала пісню дзвінку, голосну То знов таємно-тихо шепотіла. Вона мені співала про любов, Про молодощі, радощі, надії, Вона мені переспівала знов ...
БЕРЕЗЕНЬ Що вище сонце – довші дні. Зима ховається в барлогу, А я сестрі своїй весні Встеляю травами дорогу. Ще не прокинусь ліс від сну, Ще ручаї стежки вивчають, А ...
– Звідки? – Десь із далини. – А як зветься? – Весняний. Він дива творити вміє: землю збудить і зігріє, вихори закрутить дужі, висушить стежки й калюжі,– й виткнуться – ...
Котиків-воркотиків Рясно на вербі. Котиків-воркотиків Я нарву собі. Котики-воркотики Всілися рядком. Поїть сонце котиків Теплим молоком. Котики-воркотики В мене на вікні. Котики-воркотики – Гості весняні. Не глядить на котиків Лиш ...